Жили собі в Україні дід і баба
І була в них курочка - майже Ряба.
Знесла та курочка яйце як пів пряника -
Так ним здійснили замах на Яника.
Тепер ця курка - вже пенсіонерка -
Знесла яйце як два відерка.
Так баба з дідом думали-гадали
Та й яйце гігантське до тіста додали.
Спекли Колобка. А що міцненьким вдався,
То він в лісові ЗСУ записався.
Котиться в бронику й думку гадає -
Чи часом в кущах ворогів тут немає?
А Zайчик-побігайчик з куща як узявся:
Привіт Колобок, вам капут, все — здавайся!
Наш легінь приставив до Zайця рушницю -
У мене тепер позивний “Паляниця”!
Так Zаєць зі страху дрижав, заїкався
Та, склеївши вуха, в полон швидко здався.
А Вовчик, озброєний в лапті й фуфайку,
Як стрів Колобка — проковтнув балалайку.
Невдовзі натхненний прийдешнім ленд-лізом
Наш воїн очистив від гнилі пів лісу.
Й під спів Байрактара герой-Паляниця
Відправив у пекло московську лисицю.
("Сон мольфара")
