Шепотіла змія, шепотіла й шипіла, шипіла:
Я ж тебе, Україно, так легко колись роззбро-їла…
І роками твій мозок і серце й нутро виїдала.
А тепер добиваю ще й тим, що у тебе ж забрала.
Шепотіла, шипіла змія і хрипіла… хрипіла...
Біля тіла змії Україна-мангуста присіла.
Перевірила лиш, що холодна змія й нерухома,
І заплакала з радості, болю й пекельної втоми.

Related stories

  • 2023-04-06
    Віночок України

    Стоїть втомлений Херсон Серед вітру й листопа́да. Каже війську й партизанам – Дамо раду, дамо раду. Він […] Read More

  • 2023-02-17
    Склади

    Розчлени війну на скла-ди Скла-ди їй труну з біди Щоб ми вільно ди-ха-ли щоб страхи виз-ди-ха-ли діти-внуки […] Read More

  • 2023-02-17
    Павук

    Плете павук павутину. Як вчили із прадіда-діда. Плете, а у нитці немає Ні грама іранського сліду. Павук […] Read More