Комбайн зрізає кукурудзу. В безруху стебла – ще не вірять, що вони комбайном обрані та й не діждатися зими. Хоч не діжда́лися її Ні їх мами́, Ані пра-пра, яких сягнути може пам’ять. Насправді ж обрані, аби Хтось інший ситим міг діждатися весни, Його ж бо обрано, щоб інші та й діжда́лись літа… Жнива - як віддзеркалення життя і світу. І кукурудзи крик, що раптом зроджує думки: А ким й для чого і чи обрані є ми? 28.09.2024
