Дивний лист, що до Тебе пишу́, Святий Миколаю. Нині Ти, як щороку, прибудеш до нашого краю. І напевно вже знаєш, що тут ситуація не проста, Що не кожна дитина змогла написати Тобі листа, І напевно про все це Ти чув від нашого Бога... Миколаю, не нехтуй сигналом повітряної тривоги, Обережно лети, неосвітлений, санями з дарами Між пораненими від обстрілів ворога хмарами. Не забудь, окрім теплого одягу та ППО, Щоб узяти ще їжу, воду, ліки й тепло. І почни, Миколаю, від наших на передовій, Та скажи їм, рідненьким, - ми разом, тримаємо стрій! Пам’ятай про відключення світла, комендантську годину, І про те, що крім снігу ще й міни вкривають стежини, Та про те, що дитина насправді дрімає у кожному з нас І чекає на те, що з Тобою на санях приїде Спас - Та зупинить, відве́рне навіки цей судний рік, На який нас усіх “спаситель” ворожий прирік. Лист пишу цей і серцем, і кров’ю, Святий Миколаю, Ми не просимо замість війни дарувати нам раю, Тільки просимо перемогу й відсутність війни, Щоб Народ наш дістав майбутнє замість труни. Вірю в те, що прохання до Тебе не буду́ть даремні І в наступнім листі напишу́ лиш про те, чи була я чемна... (18.12.2022)
