Ось дятел стукає в кору усіх дерев, Подумають, що птах вистукує весну. Насправді він чекає, щоб із тих дверей Відстукав той, хто врешті повернувсь, За кого дятел цей молився як умів, За кого дзьоб готовий стерти нанівець, Бо не забракне сили, стукоту та слів В країні мужніх і нескорених сердець. (30.03.2023)
