Сидять Солоха і Бабай. Їдять кавун херсонський та п’ють чай. Солоха каже — переможне щось заграй. Бабай узяв цимбали, І замість паличок, аби гучніше грали, Вдаряв по них ворожими кістками. Солоха пічку розпалила, Ой скільки ж їх непроханих у ній спалила... Вогонь — це наша сила, а для них — могила.
