Я напишу́ тобі листа про листя, Поки на гі́ллі й ще не здулось падолистом. Його бруньки́ запам’ятали лютий Й на схилі літ двадцять четверте намагаються забути. Я напишу тобі листа на ли́сті, Що червоніє, мов на панночці намисто, І жовкне, як світлини з іншого життя. Земля ж волає до дерев: лис-тя... лис-тя... Дерева розуміють падолиста суєту, А черешки тримаються аж до знемоги І, засинаючи, летять — а на льоту Їм віщо сниться України перемога. ("Сон мольфара")