Якби час замінив чисельники та знаменники,
Олена Теліга зараз заходила б у Спілку Письменників
Й потім прямувала плести маскувальні сітки.
Ця передчасно зрізана дивовижна квітка
Капелюшок носила б як завжди прямо,
Відганяла непевність й приводила інших до тями.
Її кроки неслися б по Києву — рідному серцю —
Говорила б, що дасть Україна ще ворогу перцю,
Коли весь край, як єдине, від рання до рання
Готовий на гарячу смерть, а не зимне умирання.
У душі її мужній, повній меду й полину,
Сонцем сяяла б гордість за Народ і Країну.
І сказала б Теліга — я впевнена, мій Боже,
Що моя Україна — переможе!
("Сон мольфара")
