У казках вони частенько
Лежать на печі,
Скатертини-самобранки
Їм дають харчі.
Можуть також при кориті
Трохи полежати,
Щоби рибці золотій
Завдання давати.
А в житті - на власні очі
Взріли перший раз
Український керамічний
Білий унітаз.
Пошта трохи здивувалась,
Ворожа зараза
Їх відділення лишила
Без унітаза.
Тяжко було з Харківщини
Злодіям тікати,
Ще й такий трофей дивнющий
З собою тягати.
Так як сувенір був з пошти -
Думали-гадали
Й голову свою по черзі
В унітаз впихали.
І гукали - дай мені
Журнальчик "Мурзілку",
А мені - від дєдушкі
Мороза посилку.
Кажуть, перша голова,
Що таке гукала,
Вже невдовзі узяла
Собі та й відпала.
Ну а іншого бійця
В унітаз втягнуло,
Ото був собі солдат,
А ніби й не було.
Все, що крадене везуть,
Буде оживати,
Забираючи життя
В домі винуватих.
("Сон мольфара")
