Чую ядерна - Переключаю думку з атомів На ядро землі, З неї - на ядро горіха, Який ця земля народила, На людину, що цей горіх посадила, На білку, для якої це дерево - її дім, Для якої горіх, який ховає в нім, І є ядром її світу, Є пупом її землі... Й крізь серпантини Переплетених з ночами днів Тримаюсь за цю думку, Як білка за свій горіх, Переключаюсь, Щоб нав'язаний Химерним сьогоденням страх Не переміг. ("Сон мольфара")