Стоїть Україна на карті світу.
Куди не погляне — там її діти.
Стоїть непорушно, хоч втомлене тіло,
Щоб діти не знали, як маму боліло
І далі болить, кожен м’яз наче камінь.
Шепоче молитву, викрикує Амінь.
Дорогою ціною світ ім’я її знає,
“Хіба не росія?” - більше не питає,
Алмаз нешліфований - наша країна -
Виявляється, багата не борщем єдиним...
Як ворог укотре ввірвався в наш дім,
Очі відкрились не тільки чужим.
Із кожним скарбом, ресурсом втраченим
Хтось подумав — чом раніше не знав, не бачив?
Ох, дай Боже, закриється скринька Пандори,
Повернуться додому рідні землі та море.
Прийдемо́ на колінах до старенької Мати -
Рідна Нене, дозволь нам Тебе пізнати!
("Сон мольфара")
