Століттями будують узурпатори свій Вавілон і вежу в нім.
Замість підвалин та цеглин — кладуть чиєсь життя, чийсь дім,
Чиїсь кістки, минуле та майбутнє, а нерідко — чийсь народ.
В них особливий — бо фатальний — генетичний код.
В цій вежі в кожній шафі більше, ніж один скелет.
Періодично лебеді танцюють траурний балет.
Там привид опери повісився ще в першу ніч,
Коли зустрівся із катами віч-на-віч.
Цю вежу ви не добудуєте ніколи.
І тут не річ у тім, які панують мови.
Ваш Вавілон — він про́клятий скатованими навіки́,
В його фундаментах уже ворушаться кістки.
("Сон мольфара")
