Жили собі в Україні дід і баба І була в них курочка - майже Ряба. Знесла та курочка яйце як пів пряника - Так ним здійснили замах на Яника. Тепер ця курка - вже пенсіонерка - Знесла яйце як два відерка. Так баба з дідом думали-гадали Та й яйце гігантське до тіста додали. Спекли Колобка. А що міцненьким вдався, То він в лісові ЗСУ записався. Котиться в бронику й думку гадає - Чи часом в кущах ворогів тут немає? А Zайчик-побігайчик з куща як узявся: Привіт Колобок, вам капут, все — здавайся! Наш легінь приставив до Zайця рушницю - У мене тепер позивний “Паляниця”! Так Zаєць зі страху дрижав, заїкався Та, склеївши вуха, в полон швидко здався. А Вовчик, озброєний в лапті й фуфайку, Як стрів Колобка — проковтнув балалайку. Невдовзі натхненний прийдешнім ленд-лізом Наш воїн очистив від гнилі пів лісу. Й під спів Байрактара герой-Паляниця Відправив у пекло московську лисицю. ("Сон мольфара")