Ви забрали нам вмить
не лише наш спокій.
Ви прагнете позбавити нас
простих радостей.
Нам стало ніяково
тішитись звичними справами.
Нам незручно вітати з Днем народження -
уникаємо іменинника,
говоримо про мир у широкий загал,
начебто вітаючи того ж іменника,
якому теж у цей день ніяково,
що у нього День народження,
начебто перепрошує світ, за те що народився.
Нам соромно посміхатися,
неприродним здається сміятися,
неймовірно безглуздими починають вважатися
жарти,
плани,
мрії,
сподівання,
бажання.
Ви ж саме цього хочете,
щоб тих, хто вцілів
залякати,
зацькувати,
дитинство їм забрати,
юність зламати,
перебудувати,
запустити емоційний вірус,
ввести мутацію в наше ДНК.
Не завжди той, хто носить жалобу,
найбільше оплакує покійного.
Не завжди об’єм виплаканого
відповідає розміру співпереживання.
Не усі рани лікує час,
проте ви не заберете нам нас!!!
("Сон мольфара")
