Горить життя і наших сподівань горище. Зі спогадів спакована валіза. Причулося, що на горі рак свище. Ввижається, що плаче Мона Ліза. Сирени. Не морські й такі безхвості. Щипаюся до крові — це не сон. Нестерпно. Боляче. Й багато злості. З невинних жертв будує нелюд трон. Історії іржава гільйотина Торкалась вже диктаторських голів. Ми дочекаємося — знов прийде ця днина Під нашу перемогу й плач його рабів. ("Сон мольфара")