За рідний Маріуполь і за рідну Бучу,
За кожне втрачене життя, за кожний крик
Я проклинаю цю країну сучу,
Прокаженого псевдобрата і його “язик”.
Тут винні всі, що висмоктали звірство
Із материнським й царським молоком,
Тут винні мертві і живі, картини, проза, вірші,
Пісні, балети, серп із молотком.
Чому спалю я Достоєвського, Толстого?
У чому ніби мала б бути їх вина?
На їх словах міцнів убивця люду мого -
Народ, з якого зріс російський сатана.
("Сон мольфара")
За рідний Маріуполь і за рідну Бучу
