Я висловлюю своє занепокоєння
Тим, що висловлюють лише занепокоєння
Великі світу цього.
Так насправді,
яке діло НАТО до АТО,
Ну а решті до решти маленьких людей,
хоч вони і найбільші для близьких,
що ж, співатимуть менше веселих пісень, трохи більше сумних,
ой як любимо слухати слова тужливі солов’їні,
Ще й дамо акомпанемент на піаніно,
Висловлюючи глибоке занепокоєння.
А в цей час
Вічно ненажерливий сусід
Без слюнявчика і маски
Сидить над тОртом, з якого вишеньку вже з’їв
(тоді також великі світу цьОго
висловили занепокоєння),
А світ, затамувавши подих,
Оглядає ріеліті-шоу і ставить ставки-
Ну як, чи з’їсть одразу половину чи зробить розвантажувальний день
Під супровід хвалебних од й пісень?
Якби ковіду було мало,
Якби вже повмирали геть усі,
що пам’ятають тридцять третій і дев’ятий.
Насамкінець, тримаючися обіруч надії,
було б так гарно уявити, що, овва,
цей торт спекла Лукреція Борджіа...
("Вихід з печери")
