Грудень стукає в моє вікно
Ти ж занурився у моє серце
Дні лягають наче доміно –
На поверхні солі – краплі перцю
До кінця невпинно пнеться рік
А на чоботах – уламки хвої
Смуток знітився і швидко втік
Щастя затишне коли нас двоє
Притулюсь до Тебе й потону
Спокій з радістю зрослись довіку
Ти у мені розпізнав жону
Я в Тобі відчула чоловіка
(“Дизайнер тиші”)
