Гойдалка на соняшнику
наперекір джмелям й тобі
лускатиму дні без тебе
як соняха насіння голе
аж колір злущиться й впадЕ
гойдає кволо майже в коло
лушпиння порохом стає
ти казав очі мої як соняхи
а соняхи не сміються
на гойдалці спросоння
відштовхуючись босонІж
між пелюсткАми пальці
на пальцях твій ескіз
слід стопИ на жовтім поросі
запекло аж у горлі пил
там гойдається хтось новий
чиї очі також як соняхи
(“Дизайнер тиші”)
