Хеопса льох... сади Семіраміди...
Лишити карб на цеглі і листках...
А бог-маяк з долонь Александрії
Сховати геть, в кишеню чи рукав...
Мечеті спраглі — груди Палестини
Накрити шовком чорним, ніби ніч...
В церковні дзвони сильно задзвонити,
В церковні дзвони — фрески вогняні...
Життя в колóс вдихнути Аполлона
І всі начала втілити в одне,
І масувати ніжно сонцю скроні,
В Сахари лоні вирости кущем...
Гареми тіней знищити в зачатті
І поєднатись з вітром почуттів...
Шалено хочу... й це, немов прокляття,
Відкрило книгу прагнень у житті...
(“Соняшник вогню”)
