У Страсний тиждень цьогоріч палають молитви́
Під болісне й вимовне пів-мовчання Папи.
Дідусь Дніпро тримає міцно хоругви,
Джгути і турнікети в кошики кладуть Карпати.
Ось Батьківщина-Мати замість фартуха
Вдягла бронежилет й міситиме на паску тісто,
Додасть відламки зі снарядів, що знайшла
В розстріляному “братом” селищі... районі... місті...
У писачках не буде воску — лиш пекуча кров
Усіх невинних, що цих Свят не дочекали.
Не будуть гнутися столи від страв й розмов.
Христос з хрестом піде крізь бомбосховища, підвали.
Під тиху сповідь та гучний до бою клич,
Яким дав ляпаса москві Герой Зміїний,
Зійде з Голгофи та зірве вінок терновий з голови
Жива, нескорена й повік незламна Україна!
("Сон мольфара")
